фотоелектричний датчик
Фотоелектричний датчик — це складовий електронний пристрій, який використовує світлові промені для виявлення наявності, відсутності або відстані до об'єктів у різноманітних промислових і комерційних застосуваннях. Цей універсальний датчик працює шляхом випромінювання світлового променя, зазвичай інфрачервоного, видимого червоного або лазерного, та вимірювання змін у прийнятому світлі, коли об'єкти переривають або відбивають промінь. Датчик складається з двох основних компонентів: випромінювача, що проектує світловий промінь, і приймача, який виявляє світловий сигнал. Ці датчики можуть бути налаштовані в трьох основних режимах: прохідному, рефлекторному та дифузному відбитті. У прохідній схемі використовуються окремі блоки випромінювача та приймача, розташовані один навпроти одного, що забезпечує найбільший діапазон виявлення та найвищу надійність. Рефлекторні датчики використовують відбивач для повернення світлового променя назад до приймача, розташованого в тому самому корпусі, що й випромінювач, забезпечуючи економніше рішення для виявлення на середніх дистанціях. Датчики дифузного відбиття виявляють об'єкти за світлом, відбитим безпосередньо від цілі, що робить їх ідеальними для застосувань на коротких дистанціях. Сучасні фотоелектричні датчики мають передові функції, такі як подавлення фону, подавлення переднього плану та точні цифрові калібрувальні можливості, що дозволяє їм надійно працювати в складних промислових умовах, зберігаючи високу точність і повторюваність.